Вимоги до авторських рукописів

До друку приймаються наукові статті, які відповідають профілю видання.

Виклад статті повинен бути чітким, стислим, без повторень. Автори несуть відповідальність за точність викладених фактів, цитат і посилань. Статті, оформлення яких не відповідає вказаним вимогам, не приймаються до друку.

Обсяг статті – 10–18 сторінок (шрифт – Times New Roman, кегель – 14, міжстрічковий інтервал – 1,5, поля – усі 2 см, абзац – 1 см).

 

Обов’язкові елементи публікації:

Індекс УДК (універсальний десятинний класифікатор) розташовують окремим рядком у лівому верхньому куті. Індекс УДК визначає автор.

Відомості про автора (авторів) вказують праворуч у наступному порядку: перший рядок – ім'я та прізвище автора; другий – номер ORCID, науковий ступінь і вчене звання; третій рядок – посада, місце роботи (повна назва); четвертий рядок – населений пункт, де живе або працює автор, та назва країни (зазначаються в дужках), e-mail. Ім’я та прізвище автора (авторів) виділяють напівжирним та курсивним накресленням, інші відомості – лише курсивом. Прізвище автора друкується прописними (великими) літерами. Номер ORCID визначає автор (http://orcid.org/).

Заголовок статті. У назві бажано не використовувати ускладнену термінологію псевдонаукового характеру. Заголовок друкується великими літерами окремим абзацом без відступів першого рядка з вирівнюванням по центру.

Анотація подається відповідно до побудови: характеристика основної теми, проблеми, мети, узагальнених результатів. Середній обсяг анотації – не менше 500 друкованих знаків; анотації англійською мовою – 2000–2500 друкованих знаків. Обов’язкова вимога – належний рівень перекладу анотацій.

Ключові слова – слова з тексту матеріалу, які з точки зору інформаційного пошуку несуть змістовне навантаження. Ключові слова подаються у називному відмінку. Загальна кількість ключових слів – не менше трьох і не більше семи.

*Відомості про автора, заголовок статті, анотація та ключові слова подаються двома мовами: українською та англійською.

Основна частина статті повинна містити такі структурні елементи: постановка проблеми; аналіз досліджень; мета статті; виклад основного матеріалу; висновки. Усі частини статті повинні бути виділені.

Список використаної літератури завершує статтю і публікується під заголовком «Список використаних джерел». Бібліографічний опис списку оформлюється з урахуванням розробленого в 2015 році Національного стандарту України ДСТУ 8302:2015 «Інформація та документація. Бібліографічне посилання. Загальні положення та правила складання». Посилання на літературу слід подавати за допомогою не номерних, а дужкових посилань – шляхом вказування прізвища автора та року роботи у дужках, відділяючи номер сторінки двокрапкою (Дегтярьов, 2014: 12). Якщо подається посилання на збірник статей, замість прізвища автора можна вказувати або прізвище відповідального редактора (або укладача) збірника, або одне чи два слова з назви збірника. Якщо подається посилання на матеріал, автор чи укладач якого не відомий (газетна замітка й т.п.), також вказується одне чи два слова з початку заголовка матеріалу (Листи й телеграми, 2009). Назви, зручні для скорочення, можуть скорочуватися, наприклад, «Акты кавказской археографической комиссии» – АКАК (АКАК, 1881: 55-56). При посиланні на статті або книги, написані спільно двома авторами, вказуються обидва автори (Волосник, Онацкий, 2016: 36). При посиланні на статті чи книги, написані спільно трьома або більше авторами, слід вказувати прізвище першого автора и писати «та ін.» (Іванов та ін., 2009); на зарубіжні видання – «et al.» (Smith et al., 2001). При посиланнях на роботи одного й того ж автора, опубліковані в одному й тому самому році, слід розрізняти роботи, додаючи латинські літери a, b, c до року видання (Петров, 2006a), (Петров, 2006b). Архівні джерела у тексті розкриваються повністю: (НАГ. Ф. 12. Оп. 31. Спр. 1154. Арк. 89).

Після списку використаних джерел і літератури подається «References». Транслітеровані посилання повинні містити тільки значущі для аналітичної обробки елементи (П.І.Б. авторів, назву першоджерела, вихідні дані). У списку літератури назви робіт на мовах, де використовуються нелатинізовані алфавіти, повинні бути перекладені англійською та поміщені у квадратних дужках; назви джерел повинні бути транслітеровані. У кінці слід вказати мову оригіналу у квадратних дужках. У випадку цитування книги назву видавництва (якщо це назва установи) повинно бути перекладено англійською мовою, в усіх інших випадках – транслітеровано, місце видання – перекладено.

 

Приклад транслітерації:

Суляк С.Г. Этнодемографические процессы в Бессарабии в XIX – начале XX в. Русин. Международный исторический журнал. 2012. № 1 (27). С. 6-26.

Sulyak S.G. Etnodemograficheskie protsessy v Bessarabii v XIX – nachale XX v. [Ethno-Demographic processes in Bessarabia in the XIX – beginning of the XX ages]. Rusin. International historical magazine, 2012, Nr 1 (27), pp. 6-26 [in Russian].

 

При наборі тексту слід дотримуватися таких загальних норм:

- між словами ставити тільки один пробіл;

- розрізняти тире (–) та дефіс (-). Дефіс – це знак, що з’єднує частини складних слів. Під час друку має позначення маленької горизонтальної рисочки (-) та не відокремлюється пробілами від слів. Тире – це розділовий знак, що вживається для позначення прямої мови, пауз, перед це (це є), оце, то, ось (це) значить. Тире у тексті обов’язково з обох боків відділяють пробілами;

- не відділяти від попередньої цифри знак градуса, секунди, процента (25°; 5'; 30''; 77%);

- відділяти нерозривним пробілом (одночасне натискання клавіш Ctrl+Shift+Пробіл) знаки і літери на означення томів, частин, параграфів, пунктів, номерів сторінок тощо від наступної цифри (Т. 7; ч. 23; § 5; № 34; С. 28–30); загальноприйняті позначення одиниць виміру від попередньої цифри (45 пуд.; 150 грн; 32 км; 6 млн; 45 тис.);

- відділяти нерозривним пробілом ініціали та прізвище (В. А. Лавренов); скорочення після переліків (типу і т. п., і т. д.), перед іменами та прізвищами (п. Наталка, ім. В. Винниченка), перед географічними назвами (м. Чернівці, с. Моринці, р. Золота Липа);

- скорочення типу 80-ті, 2-го друкувати через нерозривний дефіс (одночасне натискання клавіш Сtrl+Shift+Дефіс);

- лапки використовувати парні («»);

- апостроф має виглядати так – ’ ;

- дати подавати через тире без пробілів. Перед скороченнями р., рр., ст. ставити нерозривний пробіл. Якщо дати наводити в дужках, то «рр.» не писати (1861 р., 1945–1947 рр., (1945–1947), ХV–XVIII ст.). У сполученнях на означення десятиліть між датами ставити тире з пробілами: 40-х – 50-х рр., 1940-х – 60-х рр. Роки, що не збігаються з календарними, подавати через похилу риску (1997/98 навчальний рік; 2012/13 бюджетний рік);

- часові та числові інтервали оформляти через тире без пробілів (липень–серпень; 36–44);

- у цифрових даних, що включають більше п’яти цифр, після кожних трьох цифр ставити нерозривний пробіл (13 255; 457 357; 46 532,5 кг.).